Привіт! Сьогодні хочу поділитися піснею про одну з основних причин моєї ненависті до світу, в якому ми живемо - те, що все навколо не вiчне, те, що все перетвориться на ніщо, а отже - взагалі ні в чому немає сенсу, і нічого не є важливим. У масштабі всесвiту всі спроби людей "досягти величі" виглядають просто смішно, а часом (як у випадку з диктаторами та іншими людьми, які страждають від синдрому вахтера) ще й сумно, бо вони витрачають те недовге життя що мають на те, щоб кривдити iнших. Люди так пристрасно переживають через будь-яку дрібницю, але в результаті все навколо чекає лише один результат: вічна тиша.

Кінцівка пісні навмисно зроблена такою : як життя, що завершується, вона обривається раптово, без краси або елегантності, просто... закінчується. А щоб ще сильніше наголосити на символічності тексту - це пісня виходить наприкінці літа, і завершує мій перший альбом, залишаючи після себе лише тишу. Але і тут всесвіт вирішив зіграти злий жарт, додавши свій штрих - і минулого понеділка відібрав у мене милу і добру кішку, за життя якої я так довго боровся, в черговий раз показавши наскiльки жорстокий і нещадний цей світ. Але, поки я теж не став частиною тиші - я розповім що думаю про це. Навіть якщо відповіддю на мої слова також буде тиша.

Переклад тексту:

[Куплет]

Кожне щасливе обличчя

Кожне радісне серце

Позначено порожнечею

Створено, щоб бути знищеним

Все, чого ми вчимося

Все, що ми створюємо

Припливи часу

Спустошать

[Предприспів]

З першого подиху

До останньої думки

Поки що наші тіла

Не залишаться гнити...

[Приспів]

У тиші!

Все закінчується в тиші,

Все закінчується у тиші!

У тиші!

Все страждання та насильство,

Все закінчується у тиші!

[Куплет]

Кожна імперія

Перетвориться на порох

Все, що залишиться

Це кістки та іржа

Кожен тиран

Та його грандіозний парад

Його могутні статуї

Приречені на забуття

Все, за що ти пролив кров

Все, чого ти прагнеш

Не буде тебе хвилювати

Коли ти лежатимеш у могилі

Коли атоми зупиняться

І зірки потьмяніють

Жодна душа не зможе побачити

Всесвіт, що перестав існувати

[Приспів]

У тиші!

Все закінчується в тиші,

Все закінчується у тиші!

У тиші!

Все страждання та насильство,

Все закінчується у тиші!

У тиші!

Все закінчується в тиші,

Все закінчується в тиші.

У тиші...

Все страждання та насильство,

Все...

Закінчується.

Всім привіт. Пишу таке вперше. Я живу в Україні і моє місто кожен день стає ціллю для атак дронів та ракет. Жити стає неможливо, з кожним днем мені все важче і важче знаходитися тут. За останній час відчуття небезпеки переслідує мене всюди, я не можу розслабитися, постійно перевіряю телефон - чи є тривога, лячно виходити на вулицю, особливо у центрі міста я відчуваю себе дуже погано. Сон це квест. Ніч - найнебезпечніший час, я не можу спати через постійний страх за своє життя. Думаю, ви мене розумієте. Я вже давно хочу переїхати на захід України, але зараз думки про переїзд мені вже сняться. Проблема у тому, що мені 16 років і вся сім'я проти: вони намагаються переконати мене, що все добре. На мої думки про переїзд мама відповідала: "раніше ти не боялася, раніше все ж було у тебе добре", навіть коли я у сльозах казала їй, що мені було лячно всі ці роки, але я тримала все в собі, бо у нашій родині не заведено розмовляти про свої почуття - вона не змінила думки і продовжує казати, що у мене ще рік тому все було добре. Бабуся дуже релігійна, вона намагається переконати мене, що якщо молитися богу, якщо просити янголів про захист, то все буде добре. На мої слова, що буквально позавчора був приліт у цивільний будинок - вона відповідала "бо ці люди не молились". Я невіруюча, не засуджую релігії, це вибір кожного, але чому вони всі змушують мене жити у страху? Я ніколи не забуду ті ночі, коли я сиділа у повній темряві без інтернету за шафою і слухала вибухи, від яких тремтіли вікна і мої коліна. У мене немає друзів або родичів із заходу країни, які могли допомогти з переїздом. А ще в мене незакінчений коледж. Я не знаю, що мені робити. Я хочу відрахуватися, винаймати квартиру, рік попрацювати і продовжити навчання у новому місті. Але я дуже хвилююсь, якщо потраплю на шахраїв, якщо не зможу знайти роботу? Мені залишилося навчатися два роки, якраз і 18 виповниться. Але залишатися тут ще два роки мені не хочеться.

Може у когось був схожий досвід з переїздом без допомоги? Чи радите переїжджати зараз? Дякую всім.

Вчора (15.08.2026) я відвідала український фестиваль у Німеччині. Моя сім'я була розчарована усім. Не хочу ніяких судових-досудових претензій, тому вказую, що це все - моє оціночне судження:)

Думаю, почну з того, що на фестивалі музика була або дуже гучна, або її було абсолютно нн чутно. Ми були дуже далеко від сцени, але моя пластикова склянка дризджала від басу. НІДЕ на німецьких вечірках я такої гучності не зустрічала, хоча в останній раз стояла біля колонки. Дуже шкода малих дітей. Я згадую себе на дитячому святі, де теж врубали баси, то мені погано було. А на заході були немовлята!!

Ще було дуже актуальним мовне питання. Я очікувала, що хоча б на сцені все буде українською. НІ! Ми прийшли десь о 18 й тоді ведуча розмовляла російською:) Пізніше загубилась дитина й вгадайте якою мовою спочатку оголосили? Правильно! Російською:) Вже потім українською і ЖОДНОГО разу німецькою. На цей фестиваль могли прийти й німці, котрі вивчають українську. То чому б не проводити все українською? Ще стояв стенд якийсь російською (здається, допомога із податками чи щось подібне) та продавці напоїв та їжі розмовляли частково російською (не тому що я звернулась російською. вони самі починали)

Їжа... обіцяли в інстаграмі бограч, шашлик, ще щось та купу снеків. Були чипси та рибне за невідому ціну (цінників не було). 2 млинця за 6 чи 7€, так само 3 сирники. Пиріжок із капустою/картоплею 3,5€! Добре, нехай, високі ціни, бо фестиваль. Меню згенеровано ШІ і там є картинки. На картинці 3 сирники, як і має бути. На картинці із шашликом за 10€ 3 шпажки по 5 шматочків. Що люди отримають? 2 малих та 1 великий шматок. Смажать у різних місцях і продавці не знають, коли та чи взагалі принесуть, наприклад, овочі на грилі. Свіжі овочі лежать просто так, частково накриті плівкою, але там все-одно повзають мухи. Ми стояли більше 30хв у черзі за шашликом і нам дали недосмаженний:) я думала, м'ясо жорстке просто, а рожеве - то моя помада, але в моєї мами було те саме:) Міняти не ходили, бо не збирались стояти знову в черзі або чекати, поки шашлик приготують. Купа різних лавок із шашликом і біля кожної лише один мангал! А шашлик з одного мангалу розбирається на людей 10 десь. Потім знову треба чекати невідомо скільки. Хот-доги за 5€ мені більше сподобались. А, так, обіцяний бограч. Була лише одна велика кастрюля і все! На таке німці пишуть "стільки, скільки є", а не обіціють, що точно буде!!

Була купа різних наметів із хендмейд виробами. У деяких не стояли ціни. Я там не питала, бо у людини купа позицій, я так хвилини 3 буду розпитувати. Загалом були цікаві прикраси, в'язані іграшки та вишиванки. Я не знайшла, на жаль, що би носила (але то виключно через мене)

Музика була нецікава. Коли ми йшли, то увімкнули взагалі закордонну:)

Мені абсолютно не сподобалось. Вхід коштував 10€ і давали купон на безкоштовний безалкогольний напій за 3€. Може бути весело, якщо очікування дуже низькі або ж якщо напитись прям, але... на вході написано, що п'яних виводять (тоді нащо пиво продавати?). Приїду наступного разу, якщо мені заплатять.

З дружиною розглядаємо ЕКЗ. Дивились різні варіанти, зокрема Medical Plaza Київ. Хотілося б почути від людей які вже через це пройшли, як все виглядає на практиці? Скільки часу займає, які реальні витрати?. Потрібен живий досвід.

Я молодий хлопець,живу в Польщі і бажаю знайти собі партнерку життя.Мені здається що в мене не має ніяких космічних стандартів але в моєму місті знайти адекватних людей наче неможливо.

Тож якщо ти дівчина і хочеш познайомитися та поспілкуватись то ласкаво прошу,можливо це переросте у щось більше.

Вітаю, спільното. Нарешті я спромігся доробити програму MySwitcher. Колись на dou.ua в одному з форумів сказав, що доведеться самому зробити. І таки зробив :)

Це аналог Punto Switcher-а, але з українською мовою. Мені завжди муляло, що української мови в програмах-перемикачах або нема, або зроблено незручно. Бо задача, насправді, не дуже проста.

Програма безкоштовна, автоматично виправляє слова, написані не в тій розкладці. Наприклад, вже набране "Dsnf." вона автоматично переробить на "Вітаю" і перемкне розкладку на українську мову, щоб ви не витрачали час на виправлення.

Вміє ставити тире ("—") замість дефісів ("-"), робить автоматичні великі літери для назв міст та країн (в різних відмінках), виправляє ОСЬ ТАКІ ВЕЛИКІ слова, коли ви випадково налупили їх капсом, а потім глянули, і подумали, "нащо оце так було кричати, треба переписати". Якщо треба — вміє вставляти будь-що через автозаміну. Можна гнучко налаштувати, якщо щось не працює, або хочеться інакшої поведінки.

Саме навчається, знає матюки, сленг та сучасні слова, що з'явилися у вжитку за останні роки.

Беріть та користуйтеся, буду вдячний за фідбек та конструктивну критику.

MySwitcher

Привіт~

Я вже давно закінчила школу, зараз навчаюся в Україні в медичному університеті. Завжди мріяла стати психологом і допомагати людям. Але дивлячись на те, що зараз відбувається в Україні і як стрімко зростають ціни на навчання, я почала замислюватися, чи потрібно мені взагалі продовжувати освіту за такий оверпрайс. Особливо враховуючи, що саме навчання ніяк не змінюється, та й наш диплом не зовсім шанують за кордоном.

​Зараз я переходжу на 3 курс і взагалі не знаю, що мені робити далі. Адже я вступила на спеціальність, про яку мріяла, "Медична психологія". Але за ту ціну, яку вони хочуть, щоб ми платили, це навчання того не варте.

​Тому я вирішила пошукати, де за кордоном можна вступити на клінічного психолога. Бачила багато інформації про те, що навчатися можна безкоштовно, але тільки якщо знати мову тієї країни, куди вступаєш. Хочу запитати в тих, хто вже там навчається: як загалом проходить процес? Як влаштовано навчання, як ви вступали і куди саме? Як там справи з психологією, чи подобається вам? Наскільки важко було вступити до університету і наскільки важко навчатися загалом?

Останні місяці я багато працюю з матеріалами, створеними за допомогою AI. І що більше їх редагую, то менше звертаю увагу на стиль чи граматику. Натомість майже завжди повертаюся до одного запитання: "яка головна думка цього тексту?"

Цікаво, що під час читання здається, ніби все зроблено правильно. Є структура, логічні переходи, приклади, висновок. Але вже за кілька хвилин після прочитання складно згадати, що саме хотів донести автор.

Через це я поступово змінила свій підхід до роботи з AI. Якщо раніше просила модель написати текст повністю, то зараз частіше використовую її для інших завдань: перевірити логіку, знайти слабкі місця в аргументації або запропонувати альтернативну структуру.

Можливо, редактура поступово змінюється. Ми все рідше виправляємо слова і все частіше працюємо з тим, як побудована думка.

Мені цікаво, чи помічали ви щось подібне. Коли ви редагуєте AI-текст, що забирає найбільше часу?

Всім привіт, хочу просто накидати короткий пост про особистий досвід для тих, хто вперся в стелю за обсягами в лідгені чи арбітражі, бо ми самі довго страждали від цієї проблеми. Коли крутиш великі обсяги, то класичні маркетингові агентства часто починають сипатися. Їм зазвичай не вистачає швидкості реакції, унікальних підходів або банальної гнучкості в критичні моменти. Ми пройшли через три такі команди, поки шукали нормальне рішення для бізнесу. В кінці кінців вийшли на компанію tech4you через знайомих. Спочатку пішло тижні два просто на те, щоб зістикувати наші команди і налаштувати нормальну комунікацію, але сам підхід до роботи порадував.

Це не стандартна історія коли тобі раз на тиждень скидають автоматичний звіт pdf і на цьому вся робота закінчується. Вони залізли в наші поточні процеси і допомогли знайти декілька серйозних технічних витоків в трекінгу і конверсійних воронках через які ми просто втрачали гроші, побудували систему під наші завдання без зайвої бюрократії і жостких корпоративних рамок, тому будь-які зміни в кампаніях зараз впроваджуються дуже швидко. В результаті наші обсяги виросли без втрати якості і зливу маржинальності.

Якщо ви працюєте з великими бюджетами в діджиталі, то намагатися вправити всі баги самим - це прямий шлях до вигорання команди. Іноді простіше повністю перебудувати воркфлоу і знайти гнучких партнерів

Сили вже немає вручну моніторити десятки інтернет-магазинів щодня, щоб стежити за дотриманням рекомендованих цін (РРЦ). Конкуренти знижують ціни, маржа падає, і з цим точно треба щось робити.

Зараз обираю платформу (одну з Competera, a-parser або Price Control) і порівнюю їхні можливості. Наприклад, Competera та a-parser чудово підходять для глибокої аналітики ринку та моніторингу асортименту, що дуже зручно для загальної стратегії.

Водночас мені важливо не просто бачити цифри, а й оперативно реагувати. Помітив, що одна з ключових функцій Price Control - це саме автоматизація роботи з демпінгом. Вони пропонують фіксацію прихованих знижок у кошику, збереження скриншотів-доказів та автоматичну розсилку сповіщень партнерам.

Хто тестував ці платформи в роботі? Поділіться досвідом, що вам підійшло найкраще?

Ви помічали, як сильно простір навколо диктує наш стан? Нещодавно порівнював свої відчуття від різних київських тату-студій. Зазвичай це такий собі «візуальний хаос»: наклейки, плакати, темні стіни, багато дрібних деталей. У цьому є свій трушний вайб, але іноді він створює зайвий шум.

Зайшов у 6:19 TATTOO STUDIO ASTERISM і вкотре впіймав цей контраст. Там замість звичного «салонного» нагромадження - бетон, метал і якась тотальна візуальна тиша. Це більше схоже на сучасну галерею чи архітектурне бюро.

Цікаво, що в такому мінімалізмі саме татуювання перестає сприйматися як просто «послуга». Воно стає частиною візуальної культури, чимось на межі з архітектурою тіла. Там працюють автори з абсолютно різними підходами, але простір ніби «заземлює» їх усіх під одну художню логіку. Жодного тиску, тільки повітря і світло.

Для мене це приклад того, як середовище змінює досвід: коли навколо немає нічого зайвого, фокус на самому процесі стає набагато гострішим.

Власне, цікаво почути думку ком’юніті: чи важливо вам, у якому просторі робити тату? Чи це суто технічний процес, де інтер'єр не має значення, аби майстер був крутий?

Взагалі якщо мені щось цікаво, то я можу залипнути на вивчення цього на дуже довгий час і дійсно класно розібратись у питанні. Проблема в тому, що людина приходить не на лекцію якогось нудного діда і не завжди аж так класно шарить за тему навіть на загальному рівні(тим паче першокурсник, у якого вільного часу дофіга на такі речі).

Тож, уявимо, що ми організовуємо розбір статі/явища тіла/виду/тощо. Загальні відомості, сам об'єкт обговорення і вже саме обговорення. Чому вам це може бути цікаво?

Друге питання - скільки часу готові приділяти на такі зустрічі?30 хвилин, годину, тощо?

Третє - який формат подобається - онлайн/офлайн?Жива дискусія, чи коли всі з вимкненими камерами сидять?

Можливо, у когось досвід організації таких тусовок є, буду радий почитати, дякую заздалегідь)

Напишіть людей яких ви важаєте сучасним мойсеєм і напишіть чому

Я планую переїзд з України і цікавить досвід людей, які зараз проживають там Цікавлять Німеччина, Іспанія, Чехія - в яку з цих країн краще їхати зараз громадянину України, де краще та легша адаптація, умови проживання, пошуку роботи, перспективи тощо?

Можливо, є досвід з іншими країнами - теж буде корисно

Складна з цим ситуація, намагаюся вирішити таким способом

Робота не рахується